1. `Сердечно` 11 минут
на тексты Ивана Мазепы (начало XVIII века), из `Писем к Мотре` (скорее всего, апокриф)
Моє серденько, мій квіте рожаной!
Сердечно на тоє болію, що надалеко од мене їдеш, а я не могу...
2. `Як тихо` 7 минут
на текст (1929) Владимира Свидзинского
Як тихо тут: земля і сонце!
Уже ліщина попустила
Свої світильники довгасті,
І крихко розцвітає ряст.
Як мирно тут: тобі на руку
Упала скакавка плеската.
В воді озерець джерелянки
Кують задуму лісову.
Прислухайся: десь за горою,
За верховинами дерев,
Облоки ронять краплі світла
В уважні розплески весни.
Побудьмо тут. Тут всі дороги,
Що землю, втомлену любов`ю,
Вели до нас, її найменших.
Побудьмо тут на самоті.
3. `Резня` 7 минут
на текст (1969) Ингер Кристенсен (перевод Алёши Прокопьева)
и вот вращается колесо,
стоявшее на месте
с человеком, учинившим резню
куда ж ему идти?
но идти ему и некуда
его тело это — дар земле
4. `Ода Соловью` 12 минут
на текст (1819) Джона Китса
в оригинале (английский), украинском (Васыль Мысык) и русском (Евгений Витковский) переводах
Тріпоче серце, сонне оніміння
Мене гнітить, як після дурману,
Мов випив я напою із коріння
Отруиного — і в небуття тону,?
Не заздрячи твоіи щасливіи долі,
А тільки щастям сповнении твоім,
Твоєю піснею, легка Дріадо,
Що десь в лункім околі,?
В тремтінні тінеи у гаю густім
Солодке літо уславляєш радо.
О, если бы хотя глоток вина
Из глубины заветного подвала,
Где сладость южных стран сохранена —
Веселье, танец, песня, звон кимвала;
О, если б кубок чистой Иппокрены,
Искрящийся, наполненный до края,
О, если б эти чистые уста
В оправе алой пены
Испить, уйти, от счастья замирая,
Туда, к тебе, где тишь и темнота.
Розтанути б, забути людську долю,
Таку далеку від твоіх пісень,
Цеи світ, де стільки втоми, туги, болю,
Де чути тільки стогін день у день.
Де сиві дні параліч докінчає,
Де молодість марніє і згаса,
Де думка обливає серце кров’ю
I в розпач затопляє!?
Де швидко меркне осяина Краса,
Покинута вчорашньою Любов`ю.
Away! away! for I will fly to thee,
Not charioted by Bacchus and his pards,
But on the viewless wings of Poesy,
Though the dull brain perplexes and retards:
Already with thee! tender is the night,
And haply the Queen-Moon is on her throne,
Cluster`d around by all her starry Fays;
But here there is no light,
Save what from heaven is with the breezes blown
Through verdurous glooms and winding mossy ways.
Що там цвіте внизу, я не помітив,
Мені не видно ні кущів, ні трав;?
Я тільки з пахощів незримих квітів
Пізнав дари, що травень розіслав
На галяви, кущі и дерева гаю:
Шипшину пасторальну, білии глід,
Недовговічнии цвіт фіалки в листі
И наистаршу доньку Маю,
Троянду між іі колючих віт —
Притулок мух у вечори росисті.
Я в Смерть бывал мучительно влюблён, —
Когда во мраке слышал это пенье,
Я даровал ей тысячи имён,
Стихи о ней слагая в упоенье;
Быть может, для нее настали сроки,
И мне пора с земли уйти покорно,
В то время как возносишь ты во тьму
Свой реквием высокий, —
Ты будешь петь, а я под слоем дерна
Внимать уже не буду ничему.
Но ты, о Птица, смерти непричастна, —
Любои народ с тобою милосерд.
В ночи все тои же песне сладкогласнои
Внимал и гордыи царь, и жалкии смерд;
В печальном сердце Руфи в тяжкии час,
Когда в чужих полях брела она.
Все та же песнь лилась проникновенно, —
Та песня, что не раз
Влетала в створки таиного окна
Над морем сумрачным в стране забвеннои.
Forlorn! the very word is like a bell
To toll me back from thee to my sole self!
Adieu! the fancy cannot cheat so well
As she is fam`d to do, deceiving elf.
Adieu! adieu! thy plaintive anthem fades
Past the near meadows, over the still stream,
Up the hill-side; and now `tis buried deep?
In the next valley-glades:?
Was it a vision, or a waking dream??
Fled is that music:— Do I wake or sleep?
Музыка: Алексей Шмурак, Олег Шпудейко
лейбл: Kyiv Dispatch
звукорежиссёры: Torsten Ottersberg, Андрей Издрык, Rashad Becker
1. `Сердечно` 11 минут
на тексты Ивана Мазепы (начало XVIII века), из `Писем к Мотре` (скорее всего, апокриф)
Моє серденько, мій квіте рожаной!
Сердечно на тоє болію, що надалеко од мене їдеш, а я не могу...
2. `Як тихо` 7 минут
на текст (1929) Владимира Свидзинского
Як тихо тут: земля і сонце!
Уже ліщина попустила
Свої світильники довгасті,
І крихко розцвітає ряст.
Як мирно тут: тобі на руку
Упала скакавка плеската.
В воді озерець джерелянки
Кують задуму лісову.
Прислухайся: десь за горою,
За верховинами дерев,
Облоки ронять краплі світла
В уважні розплески весни.
Побудьмо тут. Тут всі дороги,
Що землю, втомлену любов`ю,
Вели до нас, її найменших.
Побудьмо тут на самоті.
3. `Резня` 7 минут
на текст (1969) Ингер Кристенсен (перевод Алёши Прокопьева)
и вот вращается колесо,
стоявшее на месте
с человеком, учинившим резню
куда ж ему идти?
но идти ему и некуда
его тело это — дар земле
4. `Ода Соловью` 12 минут
на текст (1819) Джона Китса
в оригинале (английский), украинском (Васыль Мысык) и русском (Евгений Витковский)
переводах
Тріпоче серце, сонне оніміння
Мене гнітить, як після дурману,
Мов випив я напою із коріння
Отруиного — і в небуття тону,?
Не заздрячи твоіи щасливіи долі,
А тільки щастям сповнении твоім,
Твоєю піснею, легка Дріадо,
Що десь в лункім околі,?
В тремтінні тінеи у гаю густім
Солодке літо уславляєш радо.
О, если бы хотя глоток вина
Из глубины заветного подвала,
Где сладость южных стран сохранена —
Веселье, танец, песня, звон кимвала;
О, если б кубок чистой Иппокрены,
Искрящийся, наполненный до края,
О, если б эти чистые уста
В оправе алой пены
Испить, уйти, от счастья замирая,
Туда, к тебе, где тишь и темнота.
Розтанути б, забути людську долю,
Таку далеку від твоіх пісень,
Цеи світ, де стільки втоми, туги, болю,
Де чути тільки стогін день у день.
Де сиві дні параліч докінчає,
Де молодість марніє і згаса,
Де думка обливає серце кров’ю
I в розпач затопляє!?
Де швидко меркне осяина Краса,
Покинута вчорашньою Любов`ю.
Away! away! for I will fly to thee,
Not charioted by Bacchus and his pards,
But on the viewless wings of Poesy,
Though the dull brain perplexes and retards:
Already with thee! tender is the night,
And haply the Queen-Moon is on her throne,
Cluster`d around by all her starry Fays;
But here there is no light,
Save what from heaven is with the breezes blown
Through verdurous glooms and winding mossy ways.
Що там цвіте внизу, я не помітив,
Мені не видно ні кущів, ні трав;?
Я тільки з пахощів незримих квітів
Пізнав дари, що травень розіслав
На галяви, кущі и дерева гаю:
Шипшину пасторальну, білии глід,
Недовговічнии цвіт фіалки в листі
И наистаршу доньку Маю,
Троянду між іі колючих віт —
Притулок мух у вечори росисті.
Я в Смерть бывал мучительно влюблён, —
Когда во мраке слышал это пенье,
Я даровал ей тысячи имён,
Стихи о ней слагая в упоенье;
Быть может, для нее настали сроки,
И мне пора с земли уйти покорно,
В то время как возносишь ты во тьму
Свой реквием высокий, —
Ты будешь петь, а я под слоем дерна
Внимать уже не буду ничему.
Но ты, о Птица, смерти непричастна, —
Любои народ с тобою милосерд.
В ночи все тои же песне сладкогласнои
Внимал и гордыи царь, и жалкии смерд;
В печальном сердце Руфи в тяжкии час,
Когда в чужих полях брела она.
Все та же песнь лилась проникновенно, —
Та песня, что не раз
Влетала в створки таиного окна
Над морем сумрачным в стране забвеннои.
Forlorn! the very word is like a bell
To toll me back from thee to my sole self!
Adieu! the fancy cannot cheat so well
As she is fam`d to do, deceiving elf.
Adieu! adieu! thy plaintive anthem fades
Past the near meadows, over the still stream,
Up the hill-side; and now `tis buried deep?
In the next valley-glades:?
Was it a vision, or a waking dream??
Fled is that music:— Do I wake or sleep?
Музыка: Алексей Шмурак, Олег Шпудейко
лейбл: Kyiv Dispatch
звукорежиссёры: Torsten Ottersberg, Андрей Издрык, Rashad Becker