|
Музыка Людмилы Александровой, слова Степана Руданского. Украинское название «Повій, вітре, на Вкраїну» означает «Повей, ветер, на Украину». Авторский романс вошёл в народную песенную традицию....
Читать дальше
Музыка Людмилы Александровой, слова Степана Руданского. Украинское название «Повій, вітре, на Вкраїну» означает «Повей, ветер, на Украину». Авторский романс вошёл в народную песенную традицию. Известна обработка Владислава Зарембы для голоса и фортепиано.
В 1872 году песня прозвучала в оперетте Владимира Александрова «За Немань іду». Она вошла в составленный им «Народний пісенник з найкращих українських пісень» 1887 года. Точная дата создания музыки не установлена. Стихотворение Руданского датировано 24 июля 1856 года. Оригинальный текст Степана Руданского В исполнениях встречаются сокращения и варианты отдельных строк. Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі... Повій, вітре, з полуночі. Між ярами там долина, Там біленькая хатина; В тій хатині голубонька, Голубонька — дівчинонька... Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця; Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівча мила. Повій, вітре, нишком-тишком Над рум’яним, білим личком; Над тим личком нахилися, Чи спить мила — подивися. Чи спить мила, не збудилась, Згадай того, з ким любилась, З ким любилась і кохалась І кохати присягалась. Як заб’ється їй серденько, Як дівча зітхне тяженько, Як заплачуть чорні очі, Вертай, вітре, к полуночі! А як мене позабула І другого пригорнула, То розвійся край долини, Не вертайся з України... Вітер віє, вітер віє, Серце тужить, серце мліє, Вітер віє, завіває, З України не вертає. Х Свернуть |
||